Досвід постановки міжнародного співробітництва у Кам’янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка засвідчує великі потенційні можливості цього напряму у вдосконаленні навчального процесу. Він складається у площині: аматорство – виконання вимог закону «Про вищу освіту». Напрацювання останніх п’яти років дозволяють зробити висновок про формування певної системи міжнародного співробітництва, яка включає в себе такі компоненти:
- проведення спільних наукових і науково-технічних досліджень;
- організація міжнародних наукових і науково-технічних конференцій, симпозіумів, конгресів, семінарів, «круглих столів»;
- участь у міжнародних освітніх і наукових програмах;
- участь у програмах двостороннього та багатостороннього обміну студентами, аспірантами, науково-педагогічними і науковими працівниками;
- відрядження за кордон науково-педагогічних кадрів для викладацької та наукової роботи на основі прямих договорів університету із зарубіжними вищими навчальними закладами та отриманих грантів;
- створення спільних наукових центрів, лабораторій;
- випуск спільних щорічників наукових праць;
- участь в студентських олімпіадах, творчих конкурсах, пленерах.
В історичному вимірі формування системи міжнародних зв’язків в університеті можна поділити на декілька етапів. Кожен із них вимагав наукового осмислення, вирішення проблеми включення різних механізмів, бо міжнародні зв’язки за своїм характером і змістом, способами і напрямами, завданнями і виконавцями являють собою унікальний комплекс. Цей комплекс ефективний тоді, коли він ставить конкретні завдання на конкретний період з обов’язковим аналізом як досягнутого, так і прогалин. Саме через практику проходить апробація прийомів і методів та наступність завдань. Будь-яку форму або напрям міжнародного співробітництва можна розкласти на такі етапи:
- постановка проблеми або завдання;
- накопичення знань через теоретичне осмислення;
- пошук виконавців, які вміють працювати в команді і знають свої завдання;
- пошук партнера з виясненням його можливостей та механізмів об’єднання зусиль;
- прийняття рішення з визначенням виконавців, формуванням громадської думки про необхідність ведення цієї роботи;
- здійснення контролю (як проміжного, так і підсумкового).
|
|
|
|
|